Ці рядки — лише маленька згадка про те, як українські повстанці вилучали у ворога все необхідне, аби успішно воювати понад десять років. Вояки Української повстанської армії (УПА) використовували німецькі, радянські, польські, румунські, угорські, австрійські та чеські пістолети, карабіни, гвинтівки, кулемети та гранати, аби роками протистояти навалі двох надімперій та відбиватися від ворогів. Без цієї зброї їхній спротив був би неможливий, як, власне, не було б і їх самих.
При цьому УПА вважається в основному «армією піхоти», котра використовувала переважно ручну стрілецьку зброю. Хоча у різний час до її складу входили окремі сотні кінноти й артилерії, а інколи вояки могли використовувати навіть танки чи літаки. І це не перебільшення.
Наприклад, один літак Gotha-145 був у 1944 р. захоплений бійцями УПА в боях з німецькими військами та надалі використовувався як борт для зв’язку. За свідченнями очевидців, наземне обслуговування літака відбувалося досить цікаво: оскільки повстанська армія не мала своїх постійних аеродромів, то після завершення бойового вильоту літак частково розбирали і добре маскували.
За даними архівів НКВС, у 1947 р. літак такої моделі був захоплений внутрішніми військами і був не єдиним в УПА. За іншими архівними даними, у 1947 р. військами НКВС в боях із повстанцями захоплено два літаки У-2.
Та повернімося до стрілецької вогнепальної зброї, котру використовували в УПА. Усе різноманіття зразків того, що брали на озброєння українські повстанці, ми можемо спостерігати на фото, що залишилися з тих часів. Вояки УПА захоплювали зброю у бою чи підбирали покинуту під час відступів військових частин ворога.
6 липня 1944 р. відбувся бій сотні групи «УПА-Захід» із німецькими підрозділами в Ясінці Мальованій поблизу Турки (Дрогобиччина), де було вбито 15 німців і здобуто 20 кулеметів та 40 підвід із харчами і військовим майном
Загалом, як зазначає дослідник цього питання, викладач Сумського державного університету Олександр Вовк, спочатку в лавах українських повстанців переважала зброя німецького, польського та навіть угорського й чеського виробництва. Більш пізніше — радянського. А ще відомо, що на початковій стадії боротьби в УПА було багато австрійської зброї, що лишилася ще з часів Першої світової.
Інколи підрозділи УПА отримували певну кількість зброї та амуніції від угорських частин, що перебувала у зонах зіткнення з повстанцями, але це не носило системного характеру. За деякими даними, цю зброю в угорців… вимінювали на продукти.
На багатьох світлинах можемо побачити зразки зброї радянського (СВТ — самозарядна гвинтівка Токарєва, пістолет-кулемет Шпагіна (ППШ) тощо), німецького (Kar98k) та чехословацького (ZB-26) виробництва. До речі, чехословацький кулемет ZB-26 надалі був модифікований у серію англійських ручних кулеметів Bren (Brno Enfield).
На іншій архівній світлині — бійці УПА з MG 30 (в номенклатурі австрійської армії, а в Угорщині він мав позначення 31М) «Солотурн», ручним кулеметом, виготовленим швейцарською компанією «Солотурн». Він використовувався як основне озброєння угорсь ких піхотинців. Особливості цього кулемета — використання австрійського патронів 8х56R і наявність режиму одиничних пострілів. Повстанці нарекли його «Сурою» (однойменна річка на Вінничинні) і вважали непоганою зброєю з єдиним недоліком — надто маломістким (лише 25 набоїв) коробчастим магазином бокового розміщення.
До того ж зверніть увагу: обидва бійці на світлині (до речі, загинули в боях: Іван — у 1949 р., а Михайло — у 1952 р.) — з польовими командирськими біноклями. І цих оптичних приладів досить багато на фото з повстанцями.
Також на деяких знімках бачимо доволі унікальну зброю — угорський пістолет-кулемет Kiraly 39.M Danuvia (одна з історичних назв річки Дунай) зі складаним прикладом. Відомо, що дерев’яний приклад був замінений на складаний у 1943 р. для потреб механізованої піхоти і десантників.
При цьому також вкоротили ствол зброї з 50 см до 42 см і додали дерев’яне пістолетне руків’я. Його ми також бачимо на світлинах. Загалом же цей пістолет-кулемет вважається найбільш крупним серед тих, що використовувались за часів Другої світової війни під пістолетний патрон. Цей же пістолет-кулемет зустрічається й на інших світлинах.
Набагато частіше у бійців УПА на світлинах можна зустріти радянські зразки стрілецької зброї — ППШ-41, пістолет-кулемет Судаєва (ППС-43), СВТ-40, — та німецький пістолет-кулемет МР 40.
Досить цікавим є й інший знімок з вояками. Вважається, що вони з Косівщини. У декого в руках — гвинтівки та пістолети, одночасно. Фото не датоване, однак те, що більшість бійців одягнена у національне вбрання, вказує на приналежність їх до територіальних підрозділів самооборони — перших загонів повстанців, які почали створюватись улітку 1943 р.
Так, у вояка в шинелі (посередині) у руках — відомий німецький самозарядний пістолет Маузер (Mauser C96), але невідомо, якого калібру. У третього ліворуч — знову ж таки німецький самозарядний Вальтер (з великою часткою ймовірності — Walther PP або його вкорочена версія Walther PPK). Цей пістолет до Другої світової війни продавався на ринку цивільної зброї; як і той, що ми бачимо у повстанця поруч (другого вояка ліворуч) бельгійський самозарядний пістолет Browning М1900 під патрон 7,65х17 мм. У того, хто лежить ліворуч у пілотці, — радянська СВТ та німецька ручна граната. А хлопці, які стоять по обидва боки, судячи з конфігурації ложі, озброєні мисливськими карабінами.
Ще один самозарядний австро-угорський пістолет, цього разу Steyr М1912, ми бачимо і на іншому груповому знімку («Невідомі повстанці«). Після анексії Австрії біля 60 тис. цих пістолетів було перероблено для використання набою 9х19 мм. Особливістю цієї зброї є висока точність і купчастість стрільби. Основний недолік пістолета полягав у застарілій системі заряджання зверху з обойми; це виявилося непридатним у нових умовах ведення війни.
А в іншого повстанця на тому ж фото (сидить перший ліворуч) — під рукою радянська гвинтівка СВТ-40 і на поясі не менш цікаві зразки зброї — дві німецькі протипіхотні гвинтівкові гранати. Їх вистрілювали за допомогою Schiessbecher («чашка, що стріляє») — дульного гранатомета, котрий був на озброєнні вермахту в часи Другої світової. Це була звичайна мортирка, що кріпилася на дульну частину ствола. Тоді було розроблено 16 типів таких гранат для різного застосування. Хоча не зрозуміло, як повстанець вистрілюватиме ці гранати, бо самої мортирки на фото немає. У другого бійця (сидить по інший бік від нього) — той же ППШ.
Радянський пістолет-кулемет Судаєва ППС-43 також часто зустрічається на світлинах із повстанцями. Найбільш суттєві особливості ППС — простота конструкції і технологічність виготовлення. Він майже повністю збирається зі штампованих деталей, що з’єднуються зварюванням і заклепками.
Власне зброя німецького та радянського виробництва досить активно використовувалась УПА, що яскраво демонструє ще одна світлина (Бійці рою «Довбуша»), де вояки ще й одягнені у форму німецького зразка, але з радянською зброєю. Знову доволі символічно, що у двох лежачих повстанців — ручні кулемети радянського та німецького виробництва; причому у того, хто лежить ліворуч, — MG 34 (Maschinengewehr, 1934) у «танковій» версії. Тобто досить ймовірно, що він був знятий із панцирника. Цей кулемет вважався універсальним — міг бути ручним, станковим, розміщеним на бронетехніці. Важив усього 12 кг і мав багато переваг. Наприклад, з нього можна було вести вогонь як одиничними пострілами, так і чергами. Для порівняння: «радянський» кулемет «Максим» важив 60 кг і міг стріляти тільки чергами.
Цікаво також, що вид зброї, яку використовували повстанці, досить часто залежав від спеціалізації певного підрозділу. Це зазначає у коментарі журналу «О&О» кандидат історичних наук, член редколегії наукового збірника «Український визвольний рух», редакційної ради «Літопис УПА. Нова серія» Микола Посівнич.
Так, для ефективної боротьби з військами МГБ СРСР боївки служби безпеки ОУН і УПА (спеціальний внутрішній розвідувальний та контррозвідувальний підрозділи українського визвольного руху) активно використовували ці сами пістолети-кулемети радянського виробництва — вже згадані ППШ та ППС.
Власне, для маскування вони навіть були одягнені у радянську військову форму, з зірочками та нагородами. А от на іншому фото вояки реферантури СБ ОУН Калуської округи одягнені вже у шкірянки — та, між іншим, мають один надсучасний на той момент німецький автомат MP 44 (він же так званий «Штурмгевер»). Його часто називають прообразом радянського автомата Калашникова (АК).
Вже з перших місяців існування УПА доводилось використовувати багато старих зразків зброї, які треба було «модернізувати» під нові патрони, переробляти й підлаштовувати. Тому через нагальну потребу з часом при кожній частині почали організовувати цілі зброярні. Там ремонтували, доукомплектовували чи лагодили здобуту повстанцями зброю. Так, відомо, що вояки могли перелаштовувати стволи гвинтівок для пістолетів, робили обрізи («втинки»), а вибухівкою з артилерійських снарядів споряджали міни та гранати.
На деяких фото можна побачити зразки німецької та радянської зброї з переробленими та вкороченими дерев’яними ложами та навіть короткими магазинами. Судячи з усього, підхід до модернізації у вояків був уніфікований, тобто зброю намагалися зробити максимально меншою та коротшою. У такому вигляді вона була більш придатною для потреб повстанців, які дуже часто використовували партизанську тактику — рейди, диверсії, уникаючи при цьому відкритих боїв. Однак за відмінностями зразків помітно, що ці зміни вносили різні майстри і, ймовірно, у різних майстернях.
На цьому тлі досить показовим є фото Василя Кантеміра (псевдонім «Остап»). Повстанець озброєний радянським ППШ-41 із пістолетним руків’ям без прикладу. Такі модифікації ППШ були поширені в підпіллі ОУН на початку 1950 рр. та використовувалися УПА під час рейду на Захід ще у 1947 р. (а за іншими даними, навіть раніше — у 1946 р.). І хоча ця модифікація додавала зброї компактності та зменшувала її вагу, однак вона негативно впливала на купчастість стрільби.
Відомо, що здобуту зброю повстанці зберігали у спеціальних лісових схронах. Завдяки цьому по закінченні Другої світової війни УПА ще тривалий час не відчувала її браку. Нагадаємо, що Українська повстанська армія вела активний спротив з 1943 р. до 1954 р.; а окремі вогнища опору існували навіть упродовж 1950- 1960 рр. У цей час збройовоамуніційні пункти були розміщено на місцях таким чином, щоб після кожного бою будь-який із відділів повстанців міг дістатися до одного з цих пунктів.
Загалом же, бойовим постачанням відділів повстанської армії завідував «оргмоб» — організаційно-мобілізаційний відділ командування УПА. Саме у його віданні були всі схрони та зброярні, які лагодили та переобладнували зброю.
Зрозуміло, що через специфіку діяльності кількісне і якісне озброєння УПА у різні періоди боротьби було неоднакове.
Дослідник УПА Юрій Киричук називає організаційномобілізаційний відділ «інтендантським відомством», котрому «підлягали всі магазини зброї та зброярні». «Якщо відділ УПА опинявся на території іншої військової округи, його командування повинно було негайно сконтактуватися з оргмобом даного регіону». (Див.: Киричук Ю. Історія УПА. — Тернопіль, 1991. — С. 25).
З огляду на особливості отримання (збору/захоплення) зброї у певної групи могли переважати ті чи інші її зразки.
Ці саме зброярні-слюсарні організовуються уже в перші місяці існування УПА при кожній її частині — звісно, під керівництвом фахівців, які ще нещодавно працювали в промисловості. Вони могли виготовляти навіть гранати. Так, у спогадах Миколи Андрощука «Вороного» можемо прочитати, що у Дермані, на Залужжі, жив дуже здібний слюсармеханік, який від початку брав активну участь у повстанському русі під псевдонімом «Комар». «Хто тоді його не знав? Йо го знали всі, хто переходили через Дермань. Один із найкращих зброярів військової округи «УПА-Південь». Напевно, кожен бачив повстанську гранату, так звану «комарівку», йо го конструкції. А зроблена вона була зі снаряду від міномета 65 мм; спереду до запалу дороблено спеціальний забезпечник (як у звичайній гранаті), зі задньої сторони крильця віднято. Старанно обточено на токарському станку і дороблено подвійну дерев’яну ручку, що всувалася одна в другу. Перед вжиттям гранати витягаєте забезпечник. А з другої сторони розтягаєте ручку, яка стає на 30 см довше, і граната готова до кидання», — зазначав він.
« Характер військових дій української повстанської армії визначала наявна зброя
Нагадаємо, що в основу організаційної будови УПА було покладено територіальний принцип. Вона поділялась на чотири групи: 1) «УПА-Північ» (Волинь і Полісся); 2) «УПА- Захід» (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закeрзоння); 3) «УПА- Південь» (Кам’янець-Подільська, Житомирсь ка, Вінницька і південна частина Київської областей); 4) «УПА-Схід» (північ Житомирщини і Київщини, частина Чернігівщини). Кожна із груп поділялась на військові (воєнні) округи (ВО), а вони — на тактичні відтинки (ТВ).
Наприклад, військова округа «Богун» займала південні райони Рівненщини. Її штаб знаходився в урочищі Дігтярня біля села Антонівці на Тернопільщині. Тут «функціонували підстаршинські школи, хлібопекарня, м’ясопереробний цех, ремонтні зброярні, шевська майстерня, миловарня, школа медсестер-санітарок, виходила газета «Повстанець». Цей військовий і господарський організм історики називають Антоновецькою повстанською республікою.
В архівах серед документів УПА можна знайти накази про переміщення зброярень на тлі зміни оперативно-тактичних обставин після 1944 р. (див.: ЦДАВО, ф. 3838, оп. 1, спр. 6, арк. 165). Однак і після переходу до більш утаємниченої діяльності та дислокації серед схованок-криївок, крім суто «побутових», де повстанці зимували і переховувалися під час масованих облав, функціонували також криївки-зброярні. Там кваліфіковані майстри проводили технічне обслуговування й ремонтували стрілецьку зброю.
Якби повстанцям не доводилося витрачати сили на здобуття зброї, вони могли бути ще більш ефективними у своєму спротиві
З огляду на особливості отримання (збору/захоплення) зброї у певної групи могли переважати ті чи інші її зразки. Так, під час боїв великими частинами у 1943-1947 рр. УПА навіть використовувала всі види озброєнь сухопутної армії, разом із танками. А от перехід до партизанської тактики боротьби після Другої світової війни зумовив більше використання легкої зброї.
Отже, як бачимо, характер військових дій УПА визначали не лише тогочасна військовополітична ситуація, а й наявний в армії рівень озброєння. І якби повстанцям не доводилося витрачати сили на здобуття зброї, вони могли бути ще більш ефективними у своєму спротиві.
