Для багатьох любителів ножів правка та загострювання ріжучих інструментів видається чимось недосяжним. Цьому сприяють акаунти професіоналів заточувального ремесла у соціальних мережах. Коли бачиш людину, що працює на величезному складному станку серед неймовірної кількості різних камінців, баночок, ганчірок і такого іншого, складається враження, що ця робота вам не під силу. Однак це не зовсім так — і я розповім, як можна гострити ножі до стану леза з мінімальними затратами для бюджету!
Новину про те, що до нас їдуть заточувальні системи від торгової марки Ruixin, я сприйняв з ентузіазмом, адже однією з таких (а саме моделлю RX-002) я особисто гострю ножі вже понад два роки. Саме про неї і піде мова далі. Перш ніж починати перераховувати всі лайфхаки, я хочу зауважити, що не збираюсь якось образити чи знецінити роботу професійних майстрів, до числа яких себе я не відношу. Ми поговоримо про якісне, але бюджетне заточування ножів, яке стане у пригоді в побуті; але це не той рівень, який пропонують люди, що живуть цим ремеслом.
Почнемо з огляду: Ruixin RX- 002 — це станок радіусного типу з системою налаштувань, що дають змогу обрати та зафіксувати кут загострювання, закріпити ніж у системі, а саму систему — на столі. За фіксацію заточувальної системи відповідає гумовий присосок, розташований у нижній частині станка, для його затискання передбачений окремий металевий важіль. Тіло заточувальної системи має ступінь свободи відносно опорного присоска (назвемо це так), тобто ви можете налаштувати систему саме так, як вам зручно, і зафіксувати його в такому положенні — для цього є окремий гвинт. Особисто я зробив це один раз відразу після придбання системи і два роки там нічого не змінював. Поверх цього модуля знаходиться власне робоча платформа, на якій фіксується ніж. Вона має затискач, а також додаткову опору та штангу, яка фіксує кут заточування. Сошка додаткової опори також регулюється по довжині та має окремий гвинт для фіксації.
Далі оглянемо модуль кріплення та оперування заточувальним каменем. Модуль складається з двох штанг. Перша — опорна, за її допомогою ми налаштовуємо кут заточування. Друга штанга, власне, і тримає камінь — на ній знаходиться підпружинений механізм фіксації, за допомогою якого заточувальний камінь можна швидко встановити, зняти або замінити. Також тут є сферичне руків’я, яке особисто в мене викликає стійку асоціацію зі старими радянськими верстатами. Варто зазначити, що всі вище описані складові частини цієї системи зроблені якісно, і за два роки регулярного використання в мене нічого не зламалося — навіть не з’явилося слідів зносу чи спрацювання.
Пристрій для заточування гарантовано стане у пригоді у домашньому господарстві
Що ж, на цьому ми закінчимо нудну теоретичну частину і перейдемо до практичної. Тепер, коли ви маєте уявлення, з яких елементів складається ця система, вам буде легко зрозуміти все, про що йтиметься далі. Адже далі я поетапно і детально розберу процес заточування ножа на такому станку. Я намагатимусь писати просто і зрозуміло — щоб навіть у людини, що вперше візьме до рук цей виріб, не виникало питань. Нашим «пацієнтом» буде Cold Steel Kudu, який уже півроку катається у моєму рюкзаку як продуктовий ніж. Після придбання я збирався його перегострити, адже заводська заточка мене ніяк не влаштовувала, але черга до нього ніяк не доходила — і тільки на момент написання статті я нарешті дістався до цього роботяги. Все це супроводжуватиметься поетапними фото, котрі, можливо, будуть не найкращої якості (прошу мене за це пробачити), тому що зніматиму я це на мобільний телефон у режимі реального часу. Тож поїхали!
Підготовка
Заточувальні системи Riuxin поставляються в комплекті з чотирма заточувальними каменями різної грітності, маркером та невеличким рушником. Усе це нам зараз знадобиться — а також дещо інше, чого немає в комплекті. Перш ніж взятися до закріплення ножа в заточувальній системі, його клинок спочатку варто обклеїти малярним скотчем. Якщо цим знехтувати, то в процесі заточування на поверхні клинка обов’язково з’являться досить помітні подряпини. Повірте, як би обережно ви не намагались гострити ножі, їх варто обклеювати. Це слід робити так, щоб закрити якомога більшу площу леза, залишивши оголеною лише ріжучу крайку, яку далі потрібно зафарбувати маркером, що йде в комплекті (або якимось іншим маркером — неважливо).
Суть цього малювання в тому, щоб полегшити нам підбір рідного кута заточування; як саме це відбуватиметься, ви прочитаєте далі. Після такої нехитрої процедури переходимо до позиціонування ножа в системі. Конструктивно для цього передбачена досить велика металева пластина, яка притискається до основи станка гвинтом. Ця пластина має полімерну вставочку, щоб уникнути контакту металу затискача та леза клинка. Як показує мій скромний досвід, така система затискання нормально працює лише на легких ножах із широким клинком та прямими спусками від обуха — до яких Cold Steel Kudu не належить. Коли ми затискаємо в системі ніж із вузьким клинком та невисокими спусками, то він не фіксується настільки добре, як хотілось би, і починає прогинатись під дією заточувального каменя. Якщо при цьому обрати гострий кут, то камінь «гризтиме» пластик затискача.
Треба чітко розрізняти підходи до загострювання та перезагострювання ножа
Звісно, про дотримання якогось конкретного кута заточування в такому разі говорити важко. Я це майже відразу зрозумів, коли після кухонних ножів сів гострити SOG Pentagon. Це наш перший серйозний нюанс — який, повірте, здатен зіпсувати настрій на самому початку освоєння цієї справи. Для того щоб цього не сталося, достатньо заздалегідь придбати спеціальний магніт для заточувальних систем типу Apex (їх у мережі багато різновидів, але для початку вистачить будь-якого). За допомогою такого девайсу можна легко примагнітити ніж до станка там, де нам потрібно, і він триматиметься більш ніж надійно. Пластина затискача в цьому випадку теж знадобиться — вона підпиратиме ніж в обуху для ще більш надійної фіксації. Позиціонувати ніж треба так, щоб ріжуча крайка виступала на декілька міліметрів за край платформи, а частини клинка, що виходять за габарити системи, були приблизно однакового розміру.
Вибір кута
Далі наше завдання — визначити кут загострювання ножа. Це доволі філософська тема, якій присвячено багато годин відео на Youtube та статей в Інтернеті. А якщо ви хочете довго слухати людину, що гострить ножі, — запитайте в неї, який саме кут найкращий. Особисто я для себе чітко розрізняю поняття загострювання та перезагострювання ножа. Загострювання — це відновлення або покращення ріжучої спроможності леза зі збереженням заводського кута (якщо він у розумних межах) або кута попереднього загострювання. Перезагострювання ножа — це більш складна процедура, пов’язана зі зміною кута (як правило, на більш гострий). Особисто я всі свої EDC- та outdoor-ножі гострю в 40o, а «кухню» та окремі різаки типу Spyderco Military — в 30o. До цього я прийшов шляхом експериментів та невдалих дослідів. Ви можете віддавати перевагу іншим кутам, і це нормально. Але повернемося до Kudu.
Перед цим ми зафарбували ріжучу крайку нашого «пацієнта» маркером. Тепер беремо «найтонший» камінь (із тих, що в комплекті, це буде «1500- й»), затискаємо його в штангу та починаємо обережно, з мінімальним зусиллям, проводити абразивом ріжучою крайкою. При цьому ми ослаблюємо гвинт фіксації опорної штанги та спостерігаємо за результатом. Наше завдання — рухаючи в вертикальній площині опорну штангу, підібрати такий кут, при якому фарба з ріжучої крайки рівномірно стиратиметься по усій поверхні. Це дає нам зрозуміти, що абразив має максимальний контакт із ріжучою крайкою — і це саме той кут, із яким ми далі працюватимемо. Тому затискаємо гвинт і знімаємо камінь.
Мокра справа
Тепер про абразиви. В комплекті з точилкою йдуть чотири камені з оксиду алюмінію. Це найпростіші та найдешевші заточувальні абразиви — але їх цілком достатньо для того, щоб навчитися гострити прості сталі і перегострити всі робочі ножі у себе вдома. Такими каменями я гострив перші півроку — і це була робота зі сталями AUS-8, D2, 8Cr13MoV, 4116, 12С27, 440С та іншими нехитрими залізяками, за які нестрашно було братись. Коли справа дійшла до порошкових сталей, я, звісно, придбав алмазні та олійні камені і наразі гострю переважно ними. Але це інша історія. Сьогодні ми гостритимемо ніж саме цими простенькими каменями, що йдуть у комплекті.
Перш ніж взятися до роботи, камені варто замочити у воді хвилин на 20. Якщо точити сухими, вони швидше зношуватимуться і утворюватимуть багато абразивного пилу, який не бажано вдихати. Отже, беремо будь-яку посудину, наливаємо воду, кладемо туди всі камені та залишаємо на 20 хвилин; за цей час камені вберуть воду — і можна починати.
Від меншого
Дістаємо з води найбільш грубий камінь (той, що з грітністю 120), затискаємо в штангу і починаємо гострити. Рухатись потрібно рівномірно, працюючи всією довжиною каменя — якщо терти лише центральною частиною, то камінь спрацьовуватиметься нерівномірно, а це небажано. В процесі заточування на поверхні клинка з’являтиметься бруд, який час від часу потрібно витирати ганчіркою, що йде в комплекті, або серветкою. Камінь час від часу потрібно знімати та мити у воді (я це роблю раз на 30-40 проходів). До речі, маркування грітності на каменях майже відразу стирається — тому рад жу відразу нанести на зворотній частині каменя власне, щоб надалі не плутатися.
Таким чином, слід гострити ніж до появи відчутного рубчика з іншого боку. Рубчик свідчить про те, що ми достатньо прогострили один бік — і можна перевертати ніж та повторювати процедуру. Після того як і з іншого боку досягнемо рівномірного рубчика по всій довжині ріжучої крайки, потрібно ніж знову перевернути та змінити камінь на більш «дрібний», після чого гострити в тому ж дусі.
Важливий момент буде, коли черга дійде до «найдрібнішого» каменя з нашого набору — це «1500». Коли ми закінчуємо загострення ножа, то на останньому камені варто трошки збільшити кут — буквально на градус: для цього опорну штангу потрібно обережно підняти на один міліметр. На останньому камені я зазвичай трошки затримуюсь і роблю по три-чотири проточки з кожного боку, з поступовим зменшенням кількості проходів. Це робиться для того, щоб відполірувати готову крайку та прибрати рубчик.
Фінішна доводка
Але цього все одно буде замало. Після тисячного каменя ніж різатиме чудово, але для того, щоб цей Kudu почав у нас із легкістю голити волосся на руці, його потрібно підправити абразивною пастою. Паста до комплекту не входить, але для якісного фінішу ця річ просто необхідна. В мережі є багато різновидів паст. Особисто я користуюсь пастою Dalux або ж простою пастою ДОІ. Існують два основні варіанти, як підвести ніж на пасті. Можна взяти звичайний шкіряний ремінь, рівномірно нанести на нього пасту і вручну підвести на цьому ремені ніж; вести клинок при цьому потрібно лише від крайки, тобто обухом вперед — ні в якому разі не намагайтесь вести навпаки, тому що ніж відразу вріжеться в ремінь, а користі від цього мало.
Фінішна обробка леза робиться білим каменем 1500-ї грітності
Другий варіант — це виготовити або купити стандартний «апексоїдний» бланк, наклеїти на нього шкіряну смужку або рівну дощечку і вже на неї наносити абразивну пасту. Такий фініш швидко робить ніж гострим, як лезо, і якісно полірує крайку «в дзеркало». Але зловживати цим не можна: якщо довго водити ніж крайкою по шкірі з пастою, то він поступово «залінзується» і в результаті неприємно «милитиметься» замість того, щоб агресивно різати. Особисто я схиляюсь до того, що полірувати крайку треба все ж каменями, а на шкірі з пастою лише робити фініш у 15-20 протягів — для того, щоб прибрати мікрорубчик, що залишається від фінішного каменя. Тоді й крайка буде приємною, і різатиме такий ніж довго й якісно. На цьому, власне, заточка нашого Kudu закінчується. Особисто для мене критерієм гострого ножа є здатність леза голити передпліччя без пошкодження шкіри та фігурно різати папір без ворсинок. Якщо ви дочитали до цього моменту — значить, вам дійсно цікава тема заточування. А тому як бонус для вас буде кілька підказок та лайфхаків.
З власного досвіду
В процесі заточування каміння забивається частинками ножової сталі, і його властивості значно погіршуються. Чистити камені потрібно жорсткою щіткою з милом, і краще робити це після кожного загостреного ножа. Але навіть якщо їх своєчасно чистити, камені все одно повільно зношуються і перестають бути ідеально рівними. Для контролю цього моменту слід час від часу прикладати два заточувальні камені робочими поверхнями один до одного. Я це роблю щоразу під час чистки каменів — так чітко видно ступінь деформації абразиву. Коли щілина між двома каменями стає більша за міліметр, я рівняю камені на склі з порошком карбіду кремнію (цю процедуру можна описати в окремій статті, тому зупинятися на ній не буду).
Скло, на якому рівняються камені, можна використовувати як підставку під систему, фіксуючись на ньому присоском. Краї скла бажано ізолювати чимось гумовим, щоб воно довше вам прослужило. Ніж, який трохи затупився і не має очевидних пошкоджень ріжучої крайки, можна підправити на шкірі з пастою, тим самим повертаючи йому гостроту; таку процедуру можна повторювати три-чотири рази — але врешті-решт ніж почне «милити», і його доведеться повноцінно гострити.
Після того, як ви освоїте це ремесло з комплектними каменями, раджу придбати набір алмазних та олійних каменів. Вони, як правило, ширші та більш агресивні. Алмазами чудово точаться сталі з високою твердістю — а олійні камені, навіть найпростіші, будуть швидше та якісніше працювати, ніж ті, що у вас у комплекті. Їхня особливість у тому, що вони не потребують замочування у воді. Ці камені мають значно більшу щільність, а для змащення використовуються спеціальні олії — звідси і назва. Також не завадить у подальшому придбати компактний мікроскоп (такі продаються там же, де і каміння для заточування). За допомогою такого мікроскопа можна контролювати стан ріжучої крайки з високою точністю.
Кут загострювання в системі Ruixin визначається досить примітивно — за різнокольоровими мітками з кроком у 10o. Для того, щоб більш точно виставляти кут, можна скачати на смартфон додаток із рівнем, що показує кут із точністю до десятої частини градуса.
Я думаю, на цьому лікбез із загострювання ножів системою Ruixin можна завершити. Сподіваюся, вам це буде корисно — і ви не зробите тих помилок, на яких вчився я. Наостанок скажу, що навіть із урахування усіх моїх порад починати гострити варто на дешевих ножах, які не шкода зіпсувати! З часом ви самі зрозумієте, що до чого, і почнете впевнено точити ножі серйозного цінового сегмента.
На цьому все. Дякую за увагу, будьте здорові та користуйтесь якісним інструментом!
